Сфера земельних відносин у нашій державі, яка формувалася упродовж двадцяти років незалежності, мала чимало недоліків та білих плям і ось нарешті впритул наблизилась до реформуючих процесів. Реформи, як все нове та ще не усталене, зокрема законопроект “Про ринок земель”, не одразу позитивно сприймаються більшістю населення, тим паче коли людське невдоволення “підігрівається” опозиційними до влади силами. Однак в наших спільних інтересах самотужки розібратися у всіх плюсах і мінусах пропонованих змін, зробити власні висновки, внести свої поправки.
На сторінках “Березані” вже неодноразово висвітлювався перебіг різноманітних заходів, присвячених даній темі. Та я все ж хотів би ще раз зупинитися на ній, оскільки для багатьох людей саме земля, отримана у якості паю, на сьогоднішній день є найбільшим статком. Перше, на що насамперед слід звернути увагу, громадянам надаватиметься право вільно розпоряджатися своєю земельною часткою, зокрема, продавати її, а право не є обов’язком. Землю, я переконаний, продавати не варто, адже це – безцінний капітал, який при розумному користуванні зможе підтримувати добробут родини протягом багатьох поколінь. Сільськогосподарська ж земля в цілому, після зняття мораторію на її продаж, має стати основним поштовхом до розвитку українського села, вітчизняного агропромислового комплексу та економіки країни в цілому. Адже заборона вільно розпоряджатися землею стримує позитивні процеси економічного росту та збагачення селянина- власника паю. Натомість законопроект передбачає суттєву зміну “грошового ставлення” агрохолдингів та іноземних компаній до власників паїв. Кабмін пропонує підвищити коефіцієнт розрахунку нормативної грошової оцінки у 1,7 раза і орендна плата, навіть при сьогоднішніх 3%, зросте в середньому до 600-700 грн. за гектар. Чим не вигода?
Державою передбачено також жорсткі норми щодо унеможливлення спекуляції на ринку землі. Новому власнику буде просто невигідно перепродувати землю у перші 10 років з моменту купівлі через запровадження високого мита на перепродаж землі сільськогосподарського призначення (у перший рік перепродажу – 100% від нормативної грошової оцінки землі, а це, в середньому – 20 тис. грн. за 1 гектар, із щорічним зменшенням лише на 10%). Жорстко контролюватиметься і використання земель за їхнім функціональним призначенням, дотримання сівозмін та підвищення якості ґрунтів.
Пріоритетною вважається довгострокова оренда, адже короткострокові договори не приносять інвестицій у село, часто приводять до деградації земель, оскільки орендар намагається за короткий строк вижати із землі максимальну користь.
Усі вище перелічені позиції, укупі із забороною на купівлю землі іноземцями, іноземними компаніями та юридичними особами, у кінцевому результаті призведуть до того, що володарі земельних ділянок нарешті зможуть відчути себе справжніми власниками, які можуть безперешкодно розпоряджатися своєю власністю – продавати, вигідно здавати в оренду, дарувати, закладати в банк для отримання кредитів. Тобто робити з нею все те, що доступно землевласникам в інших розвинених країнах світу.

В. Коц,
начальник відділу Держкомзему у Березанському районі.

(Газета “Березань”, 10.12.2011 р.)