1. Наскільки в даний час сформований ринок земель у Миколаївській області?
На сьогодні в області відповідно до вимог чинного земельного законодавства повноцінно функціонує лише ринок земель несільськогосподарського призначення.
Так, відповідно до Земельного кодексу України та Закону України про Державний бюджет за 10 місяців 2012 року в Миколаївській області продано 49 земельних ділянок несільськогосподарського призначення загальною площею 20,43 га, вартістю 10,30 млн. грн.
Станом на 01.11.2012 від продажу земель до Державного та місцевого бюджетів надійшли кошти в сумі 20,35 млн. грн., з них:
– в місцеві бюджети 17,86 млн. грн.;
– в Державний бюджет 2,49 млн. грн.
Середня вартість 1 м2 проданих земельних ділянок по містам обласного значення Миколаївській області у 2012 році за цільовим призначенням склала:
м. Вознесенськ
– промислове призначення – 62,04 грн.

м. Очаків
– комерційне призначення – 76,92 грн.

м. Первомайськ
– комерційне призначення – 50,13 грн.;
– промислове призначення – 42,14 грн.

м. Миколаїв
– комерційне призначення – 169,20 грн.;
– промислове призначення – 54,61 грн.

Продаж земельних ділянок по м. Южноукраїнськ у 2012 році не проводився.

Протягом 2012 року у Миколаївській області проведено аукціон з продажу під розбирання об’єкта незавершеного будівництва «Автогазозаправна станція» разом із земельною ділянкою площею 1,2 га, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Янтарна, 318/12. Продаж вчинено
за 616,968 тис.грн, продавець – Регіональне відділення фонду державного майна України по Миколаївській області.

2. Як швидко на Вашу думку буде сформований ринок земель сільськогосподарського призначення?
Відповідно до пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до 1 січня 2013 року не допускається:
По перше: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
По-друге: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Запровадження купівлі-продажу або іншого способу відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних часток (паїв), можливе лише за умови набрання чинності законом про ринок земель, але не раніше 1 січня 2013 року, в порядку, визначеному Земельним кодексом України.
Розроблений законопроект «Про ринок земель» пройшов обговорення з усіма цільовими аудиторіями: власниками земельних паїв, сільськими територіальними громадами, дрібно-, серединьо- та великотоварними сільгоспвиробниками, а також громадськими організаціями та засобами масової інформації.
Доопрацьований проект Закону України “Про ринок земель” базується на концепції розвитку в майбутньому сільського господарства і спрямований на соціальний розвиток села, збереження його соціальної інфраструктури.
Ринок землі має розвиватись еволюційним, а не революційним шляхом і всі обмеження на ньому мають зніматись поступово, в міру готовності до цього суспільства.
В доопрацьованому законопроекті передбачені такі основні положення:
– обмеження суб’єктного складу осіб, які можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення лише громадянами України, державою та територіальними громадами;
– запровадження максимальної площі земель сільськогосподарського призначення, що може перебувати у власності однієї фізичної особи не більше 100 га. незалежно від місця їх розташування;
– визначення мінімального терміну оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, з метою збереження родючості ґрунтів;
– встановлення обмежень щодо площі земель сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у користуванні однієї особи з метою недопущення надмірної концентрації земельних ресурсів в руках великих сільськогосподарських підприємств. Така площа земель не може перевищувати 15 відсотків загальної площі земель сільськогосподарських угідь у розрізі району;
– державну реєстрацію осіб, що ведуть товарне сільськогосподарське виробництво, особисте селянське господарство за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи;
– обмеження запропонованого механізму консолідації земель сільськогосподарського призначення виключно засобами добровільного характеру;
– забезпечення здійснення державного контролю за дотриманням законодавчих обмежень щодо максимальних площ сільськогосподарських земель, які можуть перебувати у власності однієї особи.

3. Хто матиме право набувати у власність землі сільськогосподарського призначення?
Передбачено, що набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського товарного виробництва за цивільно-правовими угодами мають бути лише:
громадяни України;
держава в особі державного земельного банку, відповідних органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
територіальна громада села, селища, міста в особі сільських, селищних, міських рад .
2. Іноземці, особи без громадянства, юридичні особи не можуть набувати у власність землі сільськогосподарського призначення за цивільно-правовими договорами.

4.   Є побоювання, що нашу землю масово скуплять заможні іноземці, олігархи…
Участь іноземного капіталу у придбанні земель сільськогосподарського призначення обмежується, що дозволить попередити втрату Україною національного суверенітету у вирішенні питань виробництва продовольства.
Зважаючи на те, що вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники будуть не спроможні у найближчі 5-7 років на рівних конкурувати із іноземним капіталом, законопроектом обмежується право купувати землі сільськогосподарського призначення іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам.
Вищезазначені особи, які після набрання чинності Законом «Про ринок земель» набуватимуть право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення будуть зобов’язані відчужити їх протягом одного року з дати набуття.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які не були відчужені в установлений строк особами, підлягатимуть примусовому відчуженню за рішенням суду за позовом про примусове відчуження таких земельних ділянок, який подається територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у районі (місті).
Також іноземці, особи без громадянства та юридичні особи не матимуть права обтяжувати належні їм земельні ділянки сільськогосподарського призначення правами третіх осіб, в тому числі передавати їх у користування, заставу, іпотеку, крім передачі в оренду на строк, що не перевищує строку, за який вони зобов’язані відчужити ці земельні ділянки.
Для недопущення спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення запроваджується диференційовані ставки державного мита за посвідчення угод, за якими відбудеться перехід прав на земельні ділянки:
у разі відчуження у перший рік – 100 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у разі відчуження у другий рік – 90 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у разі відчуження у третій рік – 80 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у разі відчуження у четвертий рік – 70 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
у разі відчуження у п’ятий рік – 60 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

5. А як щодо максимальної площі земель сільськогосподарського призначення, чи будуть встановлені граничні розміри земельної ділянки, яка перебуває у власності однієї особи?
Законопроектом передбачена заборона надмірної концентрації земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи, що дозволить попередити монополізацію земель, як ресурсу людського та економічного розвитку у сільській місцевості.
У власності однієї особи гранична максимальна площа земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може перевищувати 100 гектарів.
Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка може перебувати в оренді однієї особи з урахуванням пов’язаних осіб та осіб, пов’язаних з нею відносинами контролю, не може перевищувати
6000 гектарів сільськогосподарських угідь на території одного району та не більше 5 відсотків площі сільськогосподарських угідь на території області.
Максимальні площі земель у власності однієї особи дозволятимуть вести ефективне товарне виробництво і не призводитимуть до значного обмеження доступу інших учасників земельних відносин до землі як основного засобу виробництва.

6. Хто має першочергове право на купівлю?
Законопроектом «Про ринок земель» визначені суб’єкти переважного права на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності у разі їх продажу, що дозволить створити потужний регуляторний інструмент для подолання парцеляції земель (поділу, подрібнення земель сільськогосподарського призначення на невеликі ділянки (парцели)), як найбільш негативного наслідку проведеної в Україні земельної реформи.
Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства мають власники суміжних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також співвласники земельних ділянок що перебуває у спільній власності.
Особа, що має намір відчужувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, зобов’язана повідомити суб’єктів переважного права на купівлю земельної ділянки шляхом опублікування оголошення у друкованих засобах масової інформації з місцевою сферою розповсюдження за місцем розташування земельної ділянки, вказавши ціну та інші умови, на яких вона її продає.
Переважне право на придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства не поширюється на випадки продажу таких земельних ділянок членам сім’ї фізичної особи, що є власником земельної ділянки.
Суб’єкти права на переважну купівлю земельної ділянки мають право упродовж одного місяця з дня опублікування оголошення, письмово заявити про свій намір придбати земельну ділянку за оголошеною ціною та внести вартість земельної ділянки в депозит нотаріуса.
Якщо упродовж одного місяця після опублікування оголошення про намір продажу земельної ділянки у місцевій пресі за місцем розташування земельної ділянки особи, які мають право переважної купівлі земельної ділянки, письмово не повідомлять власникові земельної ділянки про своє рішення та не внесуть вартість ділянки в депозит нотаріуса, вважається, що такі особи відмовилися від реалізації свого права.
У такому разі продавець має право відчужити земельну ділянку за оголошеними у повідомленні умовами іншій особі.
У разі коли намір реалізувати переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства за оголошеною ціною виявили кілька осіб, пріоритет на реалізацію переважного має орендар чи користувач чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах особа, що має право переважної купівлі, може реалізувати своє право шляхом надання згоди на ціну, на яку погодились інші учасники торгів.

7. Чи не буде організований тіньовий ринок земель сільськогосподарського призначення шляхом дарування?
Законопроектом передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства, які перебувають у приватній власності, можуть бути відчужені шляхом укладення договору дарування лише:
на користь іншому члену подружжя, родичам (дітям, батькам, рідним та двоюрідним братам, сестрам, діду, бабі, рідним дядьку, тітці, племінникам);
на користь держави або територіальної громади.

8. Яка роль у формуванні ринку земель сільськогосподарського призначення Державного земельного банку?
Державний земельний банк України – це спеціалізована державна фінансова установа, основним завданням якої є кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі та іншого майна.
Державному земельному банку України належить виключне право заставоутримувача земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства.
Державному земельному банку України належить право купівлі та продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства.
Метою діяльності Державного земельного банку України є залучення фінансових ресурсів та надання кредитів зі ставкою не більше 3 відсотків ставки Національного банку України в агропромисловий комплекс для розвитку сільськогосподарського виробництва та створення ефективного механізму ринкового регулювання у сфері обороту земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Державний земельний банк України здійснює свою діяльність на основі таких принципів:
пріоритетності розвитку агропромислового комплексу;
відкритої діяльності.
Державний земельний банк України здійснює:
кредитування безпосереднє, або опосередковане через механізм гарантій, сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі, іншої нерухомості та майна;
кредитування громадян під заставу нерухомості для розвитку особистого селянського господарства;
контроль за цільовим використанням наданих кредитів;
купівля, продаж, передача в оренду земельних ділянок;
участь в реалізації державних цільових програм, спрямованих на підтримку та розвиток агропромислового комплексу;
іншу банківську діяльність відповідно до чинного законодавства.

9. Як визначатиметься вартість землі?
Чинним законодавством передбачено, що ймовірна ціна продажу земельної ділянки, тобто ринкова вартість визначається за експертною грошовою оцінкою.
Ціна продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не може бути нижчою за її вартість, визначену на підставі експертної грошової оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів.
Ціна продажу земельних ділянок у приватній власності теж визначається шляхом проведення експертної грошової, але остаточно формується під впливом взаємодії попиту і пропозиції.