Частиною четвертою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Враховуючи чинну редакцію статті 126 вищезазначеного Кодексу, право власності при спадкуванні виникає не з дня видачі свідоцтва, а з дня проставлення відмітки органами земельних ресурсів про перехід права власності на цю земельну ділянку на державному акті спадкодавця або ж з дня видачі та державної реєстрації нового державного акта на право власності на земельну ділянку на ім’я спадкоємця за його бажанням. Не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом, є підставою для припинення права власності на земельну ділянку відповідно до пункту «е» статті 140 цього ж Кодексу. Отже, земельна ділянка для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, успадкована іноземним громадянином, є його власністю без будь-яких обмежень і умов (крім вимоги використання за цільовим призначенням). Щодо інших земельних ділянок, то земельна ділянка для особистого селянського господарства, яка розташована біля будинку, може бути або відчужена у визначений термін, або ж за згодою органу місцевого самоврядування може бути проведена зміна цільового призначення такої ділянки. Щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то така ділянка має бути відчужена іноземним громадянином протягом року з дня виникнення у нього права власності на таку ділянку. Зміна цільового призначення (використання) земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до п.15 Перехідних положень Земельного кодексу — неможлива.

Відділ Держкомзему у Вознесенському районі

(Газета "Вісті Вознесенщини", 13.10.2011 р.)