Кожної другої суботи березня в нашій країні своє професійне свято відзначають ті, чия професія безпосередньо пов’язана з землевпорядкуванням. В Україні День землевпорядника відзначається вже понад 10 років, починаючи з 2000 року. Землевпорядники здійснюють державну політику в галузі земельних відносин та використання земель, а також ведуть облік і управління земельними ділянками.
У нашому районі одним з найбільш авторитетних людей в питаннях землекористування є Валентина Лаврентіївна Морєва, яка у сфері землеустрою працює з 1991 року. Починала з посади головного інженера – це було ще в той час, коли відділ по земельних ресурсах перебував при районній адміністрації і складався всього з трьох осіб. У 1996 році, коли районний відділ по земельних ресурсах був виділений в окрему службу при Державному комітеті України по земельних ресурсах, Валентина Лаврентіївна очолила його і керує процесами землекористування на Вознесенщині до теперішнього часу. Саме з Валентиною Лаврентіївною, найдосвідченішим землевпорядником ми вирішили поспілкуватися, з метою дізнатися про основні аспекти роботи в сфері земельних відносин:
– Валентина Лаврентіївна, розкажіть, будь ласка, про діяльність районного відділу земельних ресурсів, які його основні функції, і якими основними нормативними актами він керується?
– У компетенції Вознесенського районного відділу земельних ресурсів знаходиться ведення земельного кадастру, землевпорядкування, охорона земель, контроль за їх використанням і розподілом. Землеустрій – це, в першу чергу, законодавча база. Наш відділ стежить, щоб землі були правильно розподілені і належним чином оформлені. Що стосується нормативних актів, то безпосередньо землевпорядкування регламентується законом «Про землеустрій», який визначає організаційні та правові основи діяльності у цій сфері. Цей закон спрямований на регулювання відносин між органами державної влади, органами місцевої влади, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
– Чим займаються землевпорядники?
– Якщо взяти наш відділ, то у нас «чистих» землевпорядників, як таких, немає. Є фахівці за вузькими напрямами. Наприклад, фахівці-кадровики, спеціалісти по контролю, юрист, який займається правовою стороною земельних відносин, фахівці з ринку земель. А от якщо розглядати землевпорядкування в сільських радах, то там, як правило, всім комплексом цих питань займається одна людина.
– Які є недоліки в діяльності землевпорядника? У чому полягає важливість цієї професії?
– Я не можу однозначно говорити про позитивні або негативні сторони цієї професії. Якщо я віднесу до недоліків низьку заробітну плату (а це при тому, що робота вимагає величезної відповідальності, а відповідно – психологічного навантаження), то під цей критерій потрапляє абсолютна більшість державних служб. Але при цьому я, все-таки, вважаю, що наша професія одна з найголовніших у країні. А оскільки Вознесенський район, як і область в цілому, відноситься до розряду сільськогосподарських, все, що пов’язане із землею, має величезну важливість. Основні поповнення бюджету йдуть від використання земель і всього того, що пов’язане із земельними ресурсами: корисних копалин, земель водного фонду, лісового фонду, комерційного і сільськогосподарського призначення. До речі, сільськогосподарські землі на території нашого району займають майже 50% від загальної площі, тому саме вони є «левовою часткою» вливань до районного бюджету.
– Якою на Ваш погляд є ситуація із земельними відносинами в Україні?
– Я вважаю, що землеустрій в Україні в тому вигляді, в якому він є сьогодні, сильно застарів і потребує змін. З 1991 року йде земельна реформа і тих бажаних результатів, на які розраховували в державі з самого початку, ми не отримали, цілей не досягли. А все тому, що не прийнято закон про ринок земель, закон про земельний банк. На сьогоднішній день земля не є товаром, тому людина хоч і має її у приватній власності, але не може закласти в банк, а відповідно не може нічого отримати під неї. У зв’язку з цим, сфера земельних відносин терміново потребує негайного реформування. Повинен бути прийнятий закон про земельний кадастр, повинні бути внесені зміни до земельного кодексу, тому що в тому вигляді, в якому він є зараз, він вкрай недосконалий і з ним дуже важко працювати. Приміром, є стаття №134, в якій зазначено, що «землі сільськогосподарського призначення, в тому числі – рілля, надаються виключно через аукціони» і в той же час у нас немає порядку проведення аукціонів по землях сільськогосподарського призначення. Ось такі труднощі в цьому плані на сьогоднішній день існують в країні.
– Виходячи з того, що наш район є сільськогосподарським, можна сказати, що на землевпорядників Вознесенщини чекає велике майбутнє?
– Ця професія потрібна не тільки в сільськогосподарських районах. Ось, наприклад, одна з спеціалізацій землеустрою – оцінка землі. Фахівці, що займаються в цій сфері, оцінюють не тільки землі сільськогосподарського призначення, а й землі в містах, землі комерційного значення. Юристи-землевпорядники також працюють з усіма видами землі. Правильніше буде сказати – юристи, які працюють в напрямку земельних відносин, тому що юристів із земельного права у нас на сьогоднішній день, на жаль, немає. Держава чомусь не займається цим питанням. Але така спеціальність, як юрист із земельного права обов’язково повинна існувати, оскільки сьогодні така сфера, як земельні відносини, дуже розвинена і ускладнена всілякими законами і правилами. Все вже далеко не так просто, як було в СРСР під час існування колгоспів.
– Про що говорять тенденції останніх років у земельних відносинах нашого району?
– Загалом, ситуація йде до того, що підвищується значення використання землі. Важлива роль у цьому процесі відводиться саме землеустрою, тому що зі збільшенням її цінності підвищується і контроль над її використанням. Це дуже важливо, оскільки тільки при ретельному контролі людина перестане бездумно використовувати землю. За останні кілька років стали більше приділяти уваги пасовищам, з метою запобігти розорювання земель, також приділяється увага ярово-балочним територіям, великі площі яких ми передали лісовому господарству, де їм знайдуть належне застосування і збережуть їх.
«Земля – основне національне багатство, яке перебуває під особливою охороною держави» – земельний кодекс України.
У будь-якій країні в усі часи земля вважалася безцінним багатством. Що вже говорити про Україну, де зосереджені величезні запаси найродючіших на планеті земель – чорноземів. У першу чергу, це південні території, в тому числі і наша Миколаївщина, а також, частково, східні та центральні області. Природно, все, що представляє велику цінність для людини, має ретельно оберігатися нею. І саме тому в Україні вже не один десяток років інтенсивно розвивається така сфера, як землеустрій.
Семен Лобанов
(Газета “Вісті Вознесенщини. Новини”, 10.03.2011 р.)