Згідно із Законом України "Про розмежування земель" розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.
Земля є основним засобом виробництва і просторовим базисом для розміщення об’єктів будівництва, тому має слугувати вирішенню загально-громадських потреб, як безпосередньо, так і за рахунок отриманих від неї доходів. Земля і нерухомість, що на ній розміщена, буде матеріальною та фінансовою основою для здійснення функцій місцевого самоврядування. Запровадження комунальної власності на землю є конституційним правом громадян. Це право конкретизується в особі територіальної громади, яка це право реалізує через власний орган самоврядування. Останній стає її безпосереднім розпорядником без участі в цьому держави. Комунальна власність на землю породжує нову форму суспільних відносин між органами місцевого самоврядування з одного боку, державою, юридичними та фізичними особами – з другого. Це дає можливість цілеспрямовано використовувати землю для задоволення громадських потреб територіальної громади, а також відкривається можливість більш оперативного вирішення питань використання земельних ділянок для соціальних потреб територіальних одиниць. Практично народжується і зростає економічна відповідальність місцевих органів самоврядування за збереженням використання і поліпшення земель, що знаходяться в їхньому розпорядженні, підвищення економічної ефективності землекористування для отримання прибутку. Місцеві органи самоврядування отримують можливість самостійно вирішувати питання орендної оплати за використання земель комунальної власності, концентрувати ці грошові надходження в місцевому бюджеті, використовувати їх для задоволення громадських потреб.
Після проведення робіт з розмежування земель державної і комунальної власності додаткові щорічні надходження коштів до місцевих бюджетів від плати за землю при орендних відносинах та при продажі земельних ділянок складатимуть орієнтовно 20-22%. Місцева рада має можливість самостійно визначати конкретних землекористувачів, цілеспрямованість використання земель, встановлювати необхідні для територіальної громади обмеження в цій справі та підвищує зацікавленість у здійсненні радою оперативного контролю за її використанням, відповідальність перед територіальною громадою.

В. Паненко,
начальник відділу Держкомзему у місті Южноукраїнськ

(Газета "Энергетик", 25.02.2011 р.)