1. Встановлення кваліфікаційних вимог до покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення дозволять забезпечити концентрацію земель у власності безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції. Набувачами земельних ділянок за цивільно-правовими угодами мають бути лише:
– громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві не менше 5 років чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
– фермерські господарства;
– державна спеціалізована установа з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Ведення товарного сільськогосподарського виробництва включатиме використання однією особою сільськогосподарських угідь на площі понад 2 гектара.
2. Недопущення спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення може бути досягнуте за рахунок запровадження диференційованих ставок державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки;
– при відчуженні за перший рік — 100 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
– при відчуженні на другий рік — 90 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
– при відчуженні на третій рік — 80 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
– при відчуженні на четвертий рік — 70 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
– при відчуженні на п’ятий рік — 60 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
3. Заборона надмірної концентрації земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи дозволить попередити монополізацію земель як ресурсу людського та економічного розвитку у сільській місцевості. Максимальні площі земель у власності однієї особи дозволятимуть вести ефективне товарне виробництво і не призводитимуть до значного обмеження доступу інших учасників земельних відносин до землі як основного засобу виробництва:
– Полісся — 1500 гектарів;
– Лісостеп — 1750 гектарів;
– Степ, Степ посушливий, Сухий Степ — 2100 гектарів;
– Карпатська гірська область — 900 гектарів;
– Кримська гірська область — 1100 гектарів.
Максимальні площі прийняті відповідно до рекомендації наукових установ Національної академії аграрних наук України щодо оптимальних розмірів господарств.
4. Обмеження участі іноземного капіталу у придбанні земель сільськогосподарського призначення дозволить попередити втрату Україною національного суверенітету у вирішенні питань виробництва продовольства. Зважаючи на те, що вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники будуть не спроможні у найближчі 5-7 років на рівних конкурувати із іноземним капіталом, необхідно обмежити право купувати землі сільськогосподарського призначення для:
– корпоративних підприємств холдингових компаній;
– приватних підприємств, що діють на основі приватної власності іноземних громадян, осіб без громадянства чи іноземних суб’єктів господарювання;
– підприємств з іноземними інвестиціями;
– іноземних підприємств;
– спільних підприємств.
5. У відповідності з європейським досвідом, держава забезпечуватиме регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення через державну спеціалізовану установу з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності. Така установа вирішуватиме наступні задачі:
1) проведення цінової політики на ринку земель;
2) консолідація земель сільськогосподарського призначення державної власності (шляхом обміну земельними ділянками, об’єднання суміжних земельних ділянок, розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань);
3) забезпечення на пільгових умовах (розстрочка платежу) земельними ділянками новостворених фермерських господарств, молодих спеціалістів, що прибувають на роботу у сільську місцевість;
4) врегулювання проблеми колективної власності на землю (господарських дворів, механізованих токів, тракторних бригад, гаражів, полезахисних лісосмуг, колишніх колгоспних лісів тощо);
5) врегулювання проблеми визнання відумерлою спадщиною земель сільськогосподарського призначення приватної власності;
6) посередницька діяльність на ринку сільськогосподарської нерухомості;
7) проведення землеустрою та охорона земель сільськогосподарського призначення державної власності.
6. Забезпечення переважного права на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності у разі їх продажу дозволить створити потужний регуляторний інструмент для подолання парцеляції земель як найбільш негативного наслідку реформування земельних відносин в Україні.
Надання державній спеціалізованій установі з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності, орендарям та суміжним землевласникам права на переважне придбання земельних ділянок у державну власність дозволить у стислі терміни розпочати формування інвестиційно-привабливих цілісних земельних масивів.
7. Створення інфраструктури ринку земель сільськогосподарського призначення, що включатиме недержавні органи регулювання ринку, які частково можуть фінансуватися державою, до складу яких входитимуть представники власників землі та землекористувачів, землеоціночних організацій, посередницьких структур, професійних установ, спеціалізованих підприємств з проведення земельних торгів, органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій.
Для ефективного функціювання ринку будуть прийняті нормативно-правові акти, що дозволять посилити гарантії прав власності на землю, створити прозорі економічні механізми регулювання ринкових земельних відносин, відповідно до практики європейських країн світу, а саме:
– Закони України “Про державний земельний кадастр”, “Про консолідацію земель”, “Про державний земельний (іпотечний) банк”, “Про державну інвентаризацію земель”, “Про державну земельну службу”, “Про зонування земель”, “Про управління землями державної власності”, “Про державну підтримку збереження та відтворенні родючості ґрунтів”, “Про економічне стимулювання раціонального використання земель сільськогосподарського призначення”;
– Постанова Кабінету Міністрів України про проведення нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення як одного із провідних економічних регуляторів земельних відносин.

М. Ю. Попова, заступник начальника відділу Держкомзему у Новоодеському районі

(Газета “Новоодеський вісник”, 23.06.2011 р.)