12 квітня 2013 року відбулося засідання Науково-експертної ради при Держземагентстві України, на якому обговорено проект Закону України “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”.
В обговоренні взяли участь провідні науковці у сфері земельних відносин, представники територіальних органів Держземагентства України.
Для широкого громадського обговорення проект Закону розміщено на офіційній сторінці Держземагентства України у мережі Інтернет у підрозділі “Проекти нормативно-правових документів” розділу “Земельне законодавство”.
Особливістю законопроекту є запровадження національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення, зорієнтованої на гармонізацію приватних, громадських та державних інтересів, посилення ролі держави як консолідатора земель та дієвого інструменту забезпечення стабільності і ефективності сільськогосподарського землекористування, стійкої соціально спрямованої політики в сфері земельних відносин, удосконалення інституту оренди сільськогосподарських земель та платності землекористування.
Основні положення, закріплені у законопроекті:
Продавати землі сільськогосподарського призначення можуть всі, хто має їх у власності.
Покупцями земель сільськогосподарського призначення можуть бути держава, територіальні громади, Державний земельний банк та громадяни України.
До громадян України – покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановлюються вимоги, такі як проживання у місцевості, на території якої продається земельна ділянка (рада, район), бажання, переважно власним або сімейним трудом, вести на земельній ділянці самостійне товарне сільгоспвиробництво, наявність досвіду роботи у сільському господарстві чи ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що дозволить уникнути концентрації земельної власності в руках осіб, що не займаються та не мають наміру займатися сільськогосподарською діяльністю.
Орендарям земельних ділянок – сільськогосподарським товаровиробникам на законодавчому рівні гарантується непорушність існуючих орендних відносин при запровадженні обігу земель сільськогосподарського призначення та надається можливість вільно купувати чи обмінюватись правами оренди на земельні ділянки.
Запровадження публічного механізму купівлі – продажу сільськогосподарських земель приватної власності, забезпечення інформаційної прозорості усіх ринкових операцій із цими землями. Усі зареєстровані дані щодо попиту та пропозицій, продавців та покупців земельних ділянок відображатимуться на публічній карті єдиного Інтернет ресурсу.
Здійснення у безготівковий спосіб операцій з купівлі-продажу земельних ділянок приватної власності.
Надання переважного права на придбання земельних ділянок приватної власності державі, територіальній громаді, Державному земельному банку протягом першого періоду експозиції, а протягом другого періоду експозиції – переважне право на придбання земельної ділянки надається її орендарю та власникам суміжних ділянок.
Встановлення мінімального строку оренди для земель сільськогосподарського призначення державної власності – 7 років.
Забезпечення доступу економічно активних представників середнього класу на селі до землі як основного засобу виробництва, упередження монополізації земель через обмеження 100 гектарами загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що може набуватись у приватну власність однією особою, крім набуття таких земельних ділянок у спадщину за законом.
Площа земель сільськогосподарського призначення, що може перебувати в оренді, не обмежується. Упередження монополізації орендних відносин регулюватиметься Законом України “Про захист економічної конкуренції”.
Запровадження регресивної шкали державного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки (від 100 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки – у разі відчуження у перший рік, до 10 відсотків – у разі відчуження у десятий) для упередження спекулятивних операцій із землею.
Встановлення 10-річної заборони на зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, крім відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону, для уникнення урбанізації сільськогосподарських земель.
Встановлення Кабінетом Міністрів України мінімальних розмірів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які не підлягають поділу, крім випадків їх приєднання до інших суміжних земельних ділянок в процесі консолідації земель.
Удосконалення платності сільськогосподарського землекористування для забезпечення сталого розвитку сільських громад шляхом: встановлення ставки податку за один гектар орних 1 % від їх нормативної грошової оцінки; законодавчого закріплення мінімальної ставки орендної плати за орні землі на рівні 3 % від їх нормативної грошової оцінки; запровадження прогресивної шкали плати за сільськогосподарські угіддя в залежності від часу, протягом якого вони не використовуються за цільовим призначенням (за сільськогосподарські угіддя, які понад два календарних роки не використовуються за цільовим призначенням, податок справлятиметься із застосуванням коефіцієнта 1,5, який, у разі подальшого невикористання за цільовим призначенням, щороку збільшуватиметься на 20 відсотків); введення 1 % збору від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розвиток інфраструктури територій населених пунктів сільських (селищних) рад.
Забезпечення державної підтримки новостворених суб’єктів господарської діяльності (фермерських господарств, сімейних господарств та інших приватних форм господарювання в аграрній сфері) через надання в оренду земельних ділянок на пільгових умовах – за земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею до 500 га, надані громадянам України для ведення самостійного товарного сільськогосподарського виробництва, розмір орендної плати у першій рік господарювання не перевищуватиме розміру земельного податку.
Поступовий перехід земель від “неефективних власників” до держави (через її доступ до нерозподілених земель колективної власності, відумерлої спадщини, земель, які не можуть ефективно використовуватись їх власниками, та земель, від яких добровільно відмовились або виставили на продаж їх власники).
Встановлення Кабінетом Міністрів України мінімального рівня зайнятості населення на одиницю площі з урахуванням природно – кліматичних зон і сформованої структури розселення.