19 травня 2011 року проект Закону України “Про Державний земельний кадастр” (реєстр. № 8077), розроблений народними депутатами України за участю фахівців Держемагенства, Мінюсту та Мінагрополітики, Верховною Радою України прийнято за основу. 9 червня 2011 року профільним комітетом рекомендовано Верховній Раді України прийняти вказаний законопроект у другому читанні та в цілому як закон.

Законопроект визначає Державний земельний кадастр як єдину державну (автоматизовану) геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристики земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами.

Ведення Державного земельного кадастру здійснюватиметься центральним органом виконавчої влади із земельних ресурсів та його територіальними органами з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при володінні, користуванні, розпорядженні земельними ділянками, управлінні земельними ресурсами, здійсненні землеустрою, проведенні оцінки землі тощо.

Внесення та надання відомостей Державного земельного кадастру у складі центрального органу виконавчої влади із земельних ресурсів та його територіальних органів здійснюється державними кадастровими реєстраторами.

Державний кадастровий реєстратор має відповідне посвідчення, власну печатку і самостійно приймає рішення про внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади із земельних ресурсів, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, збереження та захист даних, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Відомості Державного земельного кадастру є основою для ведення містобудівного кадастру та кадастрів інших природних ресурсів.

Законопроектом встановлюються підстави, процедура та строки здійснення державної реєстрації об’єктів кадастру, визначається виключний перелік документації із землеустрою, на підставі якої така реєстрація здійснюється. Зокрема, встановлюється чотирнадцятиденний строк внесення та десятиденний строк надання відомостей Державного земельного кадастру.

Важливим досягненням законопроекту є запровадження принципу та дієвих механізмів обов’язкового внесення до Державного земельного кадастру результатів робіт із землеустрою та оцінки земель, без чого вони не набувають юридичного значення.

Земельній ділянці, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який підлягає обов’язковому зазначенню у рішеннях органів виконавчої влади та місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначання, визначення їх грошової оцінки, тощо.

Документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) адміністративно-територіальних одиниць та одиниць кадастрового зонування, кадастрові та інші тематичні карти (плани) адміністративно-територіальних одиниць та поземельні книги, які ведуться у паперовому та електронному вигляді.

Відомості про об’єкти Державного земельного кадастру визнаються державою з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру, за винятком обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених законами, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Такі обмеження визнаються державою з моменту набуття чинності відповідними нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Законопроектом визначено виключний перелік документації із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення даних до Державного земельного кадастру. Зміст документації відображається в обмінному файлі, який є безпосереднім носієм кадастрової інформації, та має статус електронного документу.

Державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі здійснюється державним кадастровим реєстратором за місцем їх розташування при їх формуванні шляхом відкриття Поземельних книг на такі ділянки.

Законопроектом врегульовується порядок обміну інформацією між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та передбачається впровадження положення щодо відкритості даних Державного земельного кадастру з метою забезпечення інформаційної взаємодії з користувачами кадастрової інформації, зокрема, шляхом розміщення відповідної інформації (крім персональних та інших конфіденційних даних) у відкритій мережі Інтернет.

Відомості Державного земельного кадастру надаються користувачам у формі: витягів про об’єкти Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землю; викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру; а також у формі надання прямого доступу до нього нотаріусам, банкам, а також особам, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, оцінки земель та проведення земельних торгів.

Законопроект вносить зміни до Земельного кодексу України, зокрема, до статті 126 щодо посвідчення з 01 січня 2013 року речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. При цьому державні акти, видані до зазначеної дати, залишаються чинними.

Земельні ділянки, право власності або користування якими виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до 01 січня 2012 року у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку без подання заяв про це їх власниками, користувачами, та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об’єкти Державного земельного кадастру, що містяться у документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 01 січня 2012 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади із земельних ресурсів та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Законопроектом передбачено зобов’язання Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування Закону розробити та затвердити Державну цільову програму розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року, у якій, зокрема, передбачити заходи з виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, перенесених з Державного реєстру земель, відновлення пунктів державної геодезичної мережі, проведенні інвентаризації земель, а до 01 січня 2012 року – забезпечити створення інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у державному реєстрі земель.

Інформаційний лист підготовлено Департаментом нормативно-правового забезпечення розвитку земельних відносин спільно з Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру”

(Газета “Зоря”, 14.07.2011 р.)

(Газета "Кривоозерщина", 06.07.2011 р.)