Одвічна турбота і водночас радість для селян — худобина у господі. Клопоту корівки завдають чимало, бо на зиму треба заготувати вдосталь кормів, а влітку — випасати зранку й до вечора своїх годувальниць. Проте завдяки їм непогано латаються дірки у сімейному бюджеті. Випасають худобу, як правило, за межами населених пунктів на землях сільськогосподарського призначення державної власності. Проте нерідко це робиться без оформлення відповідно до вимог чинного законодавства права користування такими земельними ділянками. Як наслідок — на противагу сімейному зазнає певних втрат місцевий бюджет, а також з’являється підґрунтя для виникнення різного роду конфліктів.
Проблему розв’язує створення громадських пасовищ. Про його механізм розповідає виконуюча обов’язки начальника відділу Держгеокадастру у Новоодеському районі І.С. Демчук.
– Ірино Станіславівно, створення громадських пасовищ довгий час залишається актуальним питання для багатьох територіальних громад. Як воно вирішується сьогодні?
– Згідно з частиною 2 статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади громадські пасовища. Задля визначення чіткого механізму створення громадських пасовищ за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області розроблені відповідні методичні рекомендації, що містять покрокову (всього цих кроків вісім) схему дій представників територіальної громади, вичерпний перелік необхідних документів і т. ін.
– Припустимо, жителі якогось села мають намір створити громадське пасовище. З чого їм починати?
– Насамперед вони повинні обрати уповноваженого, на якого покладають обов’язки щодо організації та документального оформлення випасання худоби селян за рахунок земель запасу державної або комунальної власності. Потім обов’язково розробляють Положення про громадські пасовища. Уповноважений звертається у місцеву раду з клопотанням про створення громадського пасовища, відповідно до якого приймається рішення. Орган місцевого самоврядування (або уповноважена особа) звертається до розпорядника земель (Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області) з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки.
– До цього клопотання, мабуть, ще цілий пакет документів потрібен?
– Звичайно, як того вимагає закон. Тож до клопотання слід додати:
– викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки в межах території сільської ради та її площа;
– копію свідоцтва з ЄДРПОУ;
– копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (сільської ради);
– рішення сільської ради про створення громадського пасовища;
– довідку про наявне поголів’я худоби станом на перше число першого місяця поточного року;
– розрахунок потреби в площі земельних ділянок для створення громадських пасовищ у розрізі населених пунктів сільської ради (за матеріалами коригування Схеми поділу земель колективної власності або за потреби на момент звернення);
– документи уповноваженої особи, що підтверджують можливість діяти в інтересах сільської ради (за потреби);
– Дозвіл Головного управління Держгеокадастру отримано. Що далі?
– Далі орган місцевого самоврядування (або уповноважена особа) замовляє розробку проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки для створення громадського пасовища в організації, яка має сертифікованих спеціалістів для виконання робіт із землеустрою. Потім звертається до територіального органу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки із заявою про отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
– І знову необхідна купа документів?
– На цьому етапі не так багато. Крім заяви, потрібен оригінал погодженого проекту землеустрою (разом із позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації, якщо вона підлягає обов’язковій державній експертизі) та електронний документ (обмінний файл). Але це ще не все. Сільська рада (або уповноважена особа) звертається до розпорядника земель (Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області) з клопотанням про затвердження розробленого проекту землеустрою і надає до нього:
– оригінал проекту землеустрою;
– позитивний висновок державної експертизи — в разі необхідності її проведення;
– доручення про отримання наказу уповноваженій особі, завірене у установленому законодавством порядку (в разі потреби).
– За моїми підрахунками залишився останній крок. У чому він полягає?
– Уповноважений від органу місцевого самоврядування звертається до центру надання адміністративних послуг (за місцем розташування земельної ділянки) про видачу інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно органу місцевого самоврядування на земельну ділянку. Разом із відповідною заявою подаються:
– копія свідоцтва з ЄДРПОУ;
– копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (сільської ради);
– копія витягу з Державного земельного кадастру;
– копія наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
– документи, що підтверджують можливість діяти в інтересах сільської (селищної) ради, завірені належним чином.
– акти прийому-передачі земельної ділянки із земель державної власності в комунальну власність, підписаний органом місцевого самоврядування з одного боку та Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області з іншого.
Підсумовуючи, можу з упевненістю сказати, що тепер оформити право власності територіальної громади на земельні ділянки для організації громадських пасовищ стало набагато простіше.
– Ірино Станіславівно, запитання трохи “не в тему”, але цікаво знати, чи повинні власники худоби щось сплачувати за її випасання? І хто має контролювати користування пасовищем?
– За земельну ділянку громадського пасовища для загального користування, яка знаходиться у власності територіальної громади, ні земельний податок, ні оренда не сплачується. Разом з тим, місцева рада має право визначити розмір плати з кожного власника худоби (залежно від її кількості та виду), який користується цим громадським пасовищем. Але це вже не плата за землю, а плата за користування.
Контроль за користуванням пасовищем на землях комунальної власності здійснює місцева рада.
– Дякую за роз’яснення.
Ірина Решетняк

(Газета "Промінь", 02.07.2016 р.)