Подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, унормовує ст. 45 Закону України від 14.10.2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції».
Нагадуємо, що відповідно до норм зазначеної статті :
– особи, які, зокрема уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством;
– особи, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;
– особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік;
– особа, яка претендує на зайняття посади, визначеної Законом № 1700, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
З урахуванням норм Закону № 889 підставами для припинення державної служби можна вважати:
– втрату права на державну службу (ст. 84);
– закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85);
– розірвання трудового договору за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86);
– розірвання трудового договору за ініціативою суб’єкта призначення (ст. 87);
– настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88);
– незгоду державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов (ст. 43);
– досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
– застосування заборони, передбаченої Законом України від 16.09.2014 року № 1682-VII «Про очищення влади».
З урахуванням цих норм та норми п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП переведення держслужбовця з державного органу до ОМС є:
- звільненням з посади державної служби, бо є припинення одного трудового договору і укладання іншого;
- припиненням державної служби.
Зверніть увагу, що Закон № 1700 не розділяє державну службу і службу в ОМС, а оперує визначенням: « діяльність, пов’язана з виконанням функцій держави або місцево самоврядування».
Отже, у разі переведення з одного державного органу до іншого, з одного ОМС до іншого, з державного органу до ОМС діяльність, пов’язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, не припиняється, оскільки особа звільняється, але зазначену діяльність не припиняє.
Тому, немає потреби подавати декларацію, передбачену абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700, і декларацію, визначену абз. 2 ч. 2 цієї статті, оскільки переведена особа звільнилася, але не припинила діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
