Кожен українець, іноземець чи особа без громадянства може повідомити про факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень чи інших порушень закону «Про запобігання корупції».
Такі повідомлення можна надіслати до правоохоронних органів чи спеціалізованих органів, наприклад, НАЗК чи НАБУ.
Законодавство України розрізняє заявників та викривачів. У чому різниця?
Будь-яка людина може повідомити про корупцію, якщо переконана, що її інформація є достовірною. Але не завжди той, хто повідомив про корупцію, є викривачем.
Викривач – це особа, яка надає достовірну інформацію про корупційне правопорушення, якщо ця інформація стала їй відома під час її трудової, професійної, господарської, громадської діяльності.
Відмінності між викривачем та заявником полягають у тому, що:
1. Закон «Про запобігання корупції» має вимоги до джерела, з якого викривачу стала відома інформація про корупцію. Джерелом інформації може бути:
- трудова і професійна діяльність – тобто, коли про корупційні правопорушення дізнаються під час роботи,
- господарська діяльність,
- громадська діяльність,
- наукова діяльність,
- проходженням служби чи навчання,
- участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
2. Викривач володіє фактичними даними про обставини правопорушення: місце вчинення правопорушення, час його вчинення, особу, яка вчинила корупцію. Ця інформація може бути перевірена і підтверджує можливе вчинення корупції. Також можна надавати документи, які підтверджують вчинення злочину.
3. Викривач повідомляє про корупцію, використовуючи передбачені законом способи. Про ці способи йдеться у законі “Про запобігання корупції”.
Отже, якщо особа, що повідомила про корупційне порушення, дотрималася трьох умов, вона вважається викривачем. Якщо ж хоча б один з пунктів не врахований під час повідомлення про корупцію – особа є заявником.
