Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Частковою вважається спільна власність, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Частиною першою статті 357 Цивільного кодексу України передбачено: якщо житловий будинок офіційно не розділений та частки не встановлено за домовленістю співвласників, за загальним правилом частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними.
Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Для розпорядження своєю часткою кожен співвласник може вимагати виділення своєї частки. Якщо співвласників двоє — ділиться майно, яке знаходиться у спільній частковій власності.
Тому, згідно з вимогами чинного законодавства, для передачі права власності на половину будинку іншій особі необхідно здійснити виділення частки (фактично поділ будинку з наступною реєстрацією цієї частки в бюро технічної інвентаризації) та отримати відповідну довідку відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна. Після отримання довідки необхідно укласти договір про поділ нерухомого майна. Відповідно до частини третьої статті 367 Цивільного кодексу України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Укладення договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що пов’язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. Відповідно до частини третьої статті 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки складу земельної ділянки.
Згідно з положеннями частини шостої статті 120 Земельного кодексу України та частини другої статті 377 Цивільного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття прав власності на ці об’єкти. Так, відповідна частина земельної ділянки, що переходить до набувача частини будівлі або споруди, формується в окрему земельну ділянку в порядку, визначеному статтями 55, 56 Закону України "Про землеустрій" з відповідним встановленням меж нової земельної ділянки та присвоєнням кадастрового номера.

В. Іванчук
начальник відділу Держкомзему в Миколаївському районі

(Газета "Маяк", 25.09.2010 р.)