Статтею 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

  • для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;
  • для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;
  • для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;
  • для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;
  • для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.

Приватизувати можна кожен вид ділянки один раз.

Так, стаття 122 Земельного кодексу України чітко визначає повноваження органів щодо передачі земельних ділянок у власність:

  • сільради, міськради мають право надавати земельні ділянки у власність для всіх потреб у межах населених пунктів;
  • районні держадмінстрації – для дачного будівництва за межами населених пункті;
  • Держгеокадастр – землі сільськогосподарського призначення для всіх потреб за межами населених пунктів.

Таким чином, необхідно пройти певну процедуру та отримати ділянку у власність, для цього потрібно:

По-перше, знайти вільну земельну ділянку. Зробити це самостійно можливо за посиланням http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta на Публічній кадастровій карті, обравши в населеному пункті, чи за ним, вільну земельну ділянку, яка вас зацікавить.

Зверніть увагу: усі земельні ділянки, які зайняті, виділені синім кольором. Натиснувши на зафарбовану ділянку, можна отримати  інформацію щодо землеволодіння. Інші ділянки, не виділені кольором, можуть бути вільними, або наразі про них не внесені відомості до Державного земельного кадастру.

По-друге, у статті 118 Земельного кодексу України повністю описує процедуру отримання земельної ділянки у власність. Зокрема, першим кроком у цій справі є подання до відповідного органу (сільської, міської ради, райдержадміністрації тощо) клопотання (заяви).

У клопотанні зазначаються:

  • цільове призначення земельної ділянки;
  • її орієнтовні розміри (відповідно від цільового призначення)
  • до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Зробити такі графічні матеріали можна самостійно, зайшовши на ту ж саму публічну кадастрову карту і виділивши маркером ту ділянку і у тому місці, що ви собі підшукали.

Отже, згідно із статтею 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі отримання відмови, варто звернутись із запитом про надання публічної інформації щодо цієї конкретної земельної ділянки, яка, можливо, вже перебуває на стадії реєстрації іншою особою, абощо. Якщо обрана ділянка виявиться зайнятою, варто розпочати таку ж процедуру щодо іншої земельної ділянки, яка на публічній кадастровій карті вільна.

Якщо ж впродовж 30-денного терміну ви не отримали жодної відповіді, вступає в силу принцип мовчазної згоди. Зокрема, у статті 118 Земельного кодексу України йдеться, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання  орган не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то зацікавлена особа у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування.

До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отримавши згоду від органів місцевого самоврядування, або «мовчазну згоду», переходимо до наступного етапу – розробки проектів землеустрою, що передбачає звернення до землевпорядників.

Уклавши договір із землевпорядником чи землевпорядною організацією, в якому варто обов’язково передбачити вартість послуг та строки виконання робіт. Результатом роботи землевпорядника має стати проект землеустрою.

Згідно із статтею 186-1 Земельного кодексу, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов’язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Ви маєте змогу самостійно подати проект землеустрою на погодження в управління Держгеокадастру, або це здійснює сам землевпорядник, про що домовляються на етапі укладання договору.

Після узгодження проекту землеустрою з Держгеокадастром, узгоджений проект землеустрою потрібно передати до органів місцевого самоврядування із супроводжуючим листом, в якому вказати, що подається оригінал проекту землеустрою з клопотанням про його затвердження. Суть цього затвердження полягає в тому, щоб орган, який передає земельну ділянку, переконався, що заява подавалась на цю земельну ділянку, проект і узгодження зроблені теж на цю ділянку.

Реєстрація земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – заключний етап отримання земельної ділянки у власність.