Питання, пов’язані з податком на землю, регулюються ст. 269-290 Податкового кодексу. Об’єктами оподаткування є земельні ділянки і паї, що знаходяться у власності юридичних і фізичних осіб.
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації і площа ділянок, грошову оцінку яких не проведено.
Що стосується сільгоспугідь, то ставки податку за 1 га встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки: для ріллі, косовиці і пасовищ – 0,1, а для багаторічних насаджень – 0,03. Ставки податку за земельні ділянки, нормативна грошова оцінка яких не проведена, встановлюються в таких розмірах (ст. 275).
У населених пунктах, віднесених Кабміном до курортних, до ставок податку застосовуються такі коефіцієнти: на південному узбережжі Криму – 3; на південно-східному узбережжі – 2,5; на західному – 2,2; на чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської обл. – 2. У гірських і передгірських районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької обл. – 2,3, крім пунктів, віднесених до категорії гірських; на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях — 1,5.
Податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками, гаражнобудівельними, дачнобудівельними і садовими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими та дачними будинками фізосіб, а також за ділянки, надані для потреб сільгоспвиробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, становить 3% суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 275 Податкового кодексу.
Ставка податку за 1 га несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), а також за земельні ділянки, надані товариствам садівників, у т. ч. зайняті садовими або дачними будинками фізосіб, встановлюється в розмірі 5% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Криму або по області.
Від сплати податку звільняються (ст. 281): інваліди І і ІІ груп; особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни, особи, на яких поширюється дія закону «Про статус ветеранів війни … » і чорнобильці.
Причому звільнення від сплати податку передбачено тільки на одну земельну ділянку, а для ведення особистого селянського господарства – не більше 2 га. Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га.
Для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,1 га; для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га; для ведення садівництва – не більше 0,12 га.
Базовий податковий (звітний) період для плати за землю – календарний рік (ст. 285), який починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Платники (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію. Нарахування податку фізичним особам проводять податківці, які відправляють їм відповідне повідомлення.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності, а новим власником – починаючи з місяця, в якому у нього виникло право власності.
Власники землі та землекористувачі сплачують за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Облік фізосіб – платників податку проводяться щорічно до 1 травня. Фізособи виплачують податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення. У сільській місцевості вони можуть заплатити гроші через каси сільрад.

(За матеріалами газети "Реклама на село")