Земля — це територія держави. Як об’єкт господарської діяльності людини вона існує без усякого сприяння з його сторони — як загальний предмет людської праці, як основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві. Земля використовується також як фундамент, як просторовий операційний базис для розвитку всіх галузей народного господарства.
Що таке "земля" як юридична категорія? За законодавством поняття "земля" означає поверхню Земної кулі, що знаходиться в межах державних меж України. У цьому змісті земля вимірюється квадратними метрами, кілометрами, гектарами. При характеристиці юридичної категорії "земля" як об’єкта правової охорони від шкідливих впливів до змісту повинні включатися інші елементи, що стосуються, насамперед, якісного її стану. Щодо охорони земель від забруднення й інших чинників деградації говориться про охорону ґрунтів.
Ґрунт — це родючий поверхневий прошарок землі, що утворився в результаті тривалої взаємодії органічних і неорганічних природних чинників. Його товщина коливається від декількох сантиметрів до 2 метрів. У зв’язку з цим варто особливо підкреслити, що метою правової охорони землі є не зберігання її загальної площі (вона в основному залишається незмінною), а зберігання, відновлення, поліпшення якісного стану земель.
Юридично значимою характеристикою землі є те, що на відміну від "ґрунту" вона не може бути відділена на поверхні земної кулі. Невипадково ще з часів римського права земля вважається нерухомістю. При характеристиці поняття "земля", приміром, як об’єкта права власності, основна увага приділяється просторовим межам землі або земельної ділянки.
Розходження в якісних характеристиках ґрунтів — фізичних, хімічних, фізико-географічних, господарсько-економічних, історичних і навіть естетичних, а також особливості ґрунтів як нерухомості, є основною для установлення видів і категорій земель, передбачених чинним законодавством.
При прийнятті Закону України від 04.06.2009 №1443-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів" дещо ускладнено ведення агробізнесу в Україні та істотно змінено правила використання земель сільськогосподарського призначення. Згаданим Законом вносяться зміни до Земельного кодексу України (від 25.10.2001 №2768-ІІІ), згідно зі змістом яких земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
На період до 1 січня 2015 року зазначені вимоги поширено на власників землі та землекористувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів. На території району відповідно до статистичної звітності значиться 42 користувачі, в яких площа ріллі більше як 100 га.
Новою редакцією статті 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення (від 07.12.1984 №8073-Х) встановлюється відповідальність за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь.
Слід зазначити що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №477 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від впровадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів з Державного контролю за використанням та охороню земель", господарська діяльність щодо ведення товарного сільськогосподарського виробництва віднесена до високого ступеня ризику, а тому на відповідні заходи державного нагляду (контролю) не поширюється мораторій, що встановлений Законом України від 15.12.2009 №1759-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні". Таким чином, сільськогосподарські товаровиробники, що використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею понад 100 гектарів без проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, будуть притягуватись органами Державного контролю за використанням та охороною земель до адміністративної відповідальності із накладенням штрафів у розмірів від 5100 до 8500 грн.
Скоєння вищенаведених порушень також може розглядатись інспекційними підрозділами Мінприроди і Держкомзему як таке, що призвело до погіршення якості земель. Слід зробити наголос ще на одному важливому питанні. А саме: з метою підвищення рівня соціального захисту селян — власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також відповідальності землекористувачів за ефективне використання земель сільськогосподарського призначення на основі розширення конкуренції та подальшої активізації ринкових відносин в аграрному секторі економіки, Указом Президента України від 19.08.2008 №725/2008 визнано одним з пріоритетних завдань пореформеного розвитку агарного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Сторонам договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення необхідно внести зміни у договори оренди відповідно до законодавства.

В. Іванчук,
начальник відділу Держкомзему у Миколаївському районі

(Газета "Маяк", 19.02.2011 р.)