Найважливішим ресурсом людського розвитку у сільській місцевості є земля. Земельно-ресурсний потенціал зосереджений переважно на землях сільськогосподарського призначення та несільськогосподарського призначення.
За останні 20 років реформування земельних відносин відбулися революційні зміни в землекористуванні. Вони проявились як в позитивних моментах – з’явилась приватна власність на земельні ділянки (паї, ОСГ) відкрились перспективи для розвитку ринку землі, так і негативні: прояви корупції та зловживань, виникнень порушень земельного законодавства.
Подолати всі негативні прояви, свідками яких ми є, може лише проведення інвентаризації землі, встановлення меж населених пунктів і як результат розмежування земель державної та комунальної власності. Цього вимагають як державні інтереси, так і регіональні. Тому держава змушена врегулювати суспільні та індивідуальні інтереси спрямовані на володіння земельними ресурсами. Цього вимагає завдання, поставлене Президентом – завершити розмежування до кінця 2011 року.
Правові основи розмежування закладені в Конституції України, Земельному Кодексі України, Законах України "Про місцеве самоврядування" та "Про місцеву державну адміністрацію". Регулюється виконання Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".
Суть розмежування – це облік, виявлення, інвентаризація всіх земель в межах населених пунктів та за їх межами, встановлення їх меж, визначення точних площ, розмірів земельних ділянок та прав на них, встановлення певних обмежень при використанні.
Принципи:

  • забезпечення безпеки держави;
  • поєднання державних та місцевих інтересів;
  • забезпечення рівності прав громадян та держави;
  • забезпечення раціонального використання земель.

До земель територіальних громад, сіл, селищ передаються:

  • усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності;
  • усі землі за межами населених пунктів, на яких розміщені об’єкти комунальної власності;
  • землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл;
  • земельні ділянки, які є спільною власністю територіальних громад і держави;

Землями державної власності залишаються:

  • землі атомної енергетики;
  • землі оборони;
  • землі природно-заповідного фонду;
  • землі під водними об’єктами загального державного значення, а також землі під береговими смугами водних шляхів, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, санітарної охорони об’єктів водного фонду загального державного значення за межами населених пунктів;
  • земельні ділянки під державними підприємствами;
  • землі лісового фонду;
  • земельні ділянки професійно-технічних закладів.

Переваги розмежування полягають в тому, що:

  • територіальні громади, як орган самоврядування, є безпосереднім розпорядником земель без участі в цьому держави:
  • відкривається можливість більш оперативно вирішувати питання використання земельних ділянок для соціальних потреб;
  • народжується і зростає відповідальність місцевих органів самоврядування за збереження, використання і поліпшення земель, підвищення економічної ефективності землекористування для отримання прибутку;
  • місцеві органи самоврядування отримають можливість самостійно вирішувати питання орендної плати за використання земель комунальної власності, концентрувати ці грошові надходження в місцевому бюджеті, використовувати їх для задоволення громадських потреб;
  • місцева рада матиме можливість самостійно визначити конкретних землекористувачів, цілеспрямованість використання земель, встановлювати необхідні для територіальної громади обмеження та підвищуватиме зацікавленість у здійсненні радою оперативного контролю за її використанням, відповідальність перед територіальною громадою.

Таким чином, виділення земель комунальної власності відкриває перед органами місцевого самоврядування реальні перспективи для зміцнення економічної бази для розвитку інженерно-транспортної, соціальної та природоохоронної інфраструктури населеного пункту.
На даний час місцева влада не є власником землі. Органи місцевого самоврядування можуть лише розпоряджатися землею, оскільки п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України визначає повноваження щодо розпорядження землями (крім земель приватної власності) в межах населених пунктів здійснюють відповідно сільські (селищна) ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.
Крім юридичних аспектів, які породжують низку проблем внаслідок відсутності розмежування земель державної та комунальної власності, існують ще й бюджетні аспекти. Оскільки бюджетна система в Україні має своєрідну структуру, то стає можливим управління нею в так званому "ручному" режимі. Зокрема, плата за землю як державний податок зараховується як до міського, так і до державного бюджету пропорційно (75% та 25% відповідно).
Першим кроком щодо розмежування земель державної та комунальної власності є інвентаризація земель.
Станом на 01.01.2011 у Єланецькому районі проінвентаризовано 34,9 тис. га земель населених пунктів, що складає 100% від загальної площі та 5202,46 га земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, що становить 76,8%.
Із загальної кількості населених пунктів 37 (площею 3,454 тис. га) проведено у 1999-2001 рр. Нормативну грошову оцінку земель у 37 населених пунктах (на площу 3,454 тис. га), що складає 100%. Але згідно Закону України "Про оцінку земель" кожні 5-7, 8-10 років повинно проводитися коригування.
На проведення робі по розмежуванню земель державної та комунальної власності на території району загальна потреба в коштах складає 821 357,8925 грн. Згідно плану-графіку проведення робіт з розмежування на 2011 рік передбачається в 1 півріччі 2011 року розглянути можливість виділення 8 тис. грн. на роботи за межами населених пунктів.
Згідно планів-графіків проведення робіт із розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів при загальній потребі коштів 37 297,9325 грн. за рахунок коштів місцевих бюджетів розглянути виконання робіт в 2011 р. – 37 298,93 грн.
Відповідно Бюджетного Кодексу до доходів загального бюджету України належить 10% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації); кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації; кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності (якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України).
Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів – 90% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації), при цьому від продажу земельних ділянок, які заходяться на території Автономної Республіки Крим: 35% до бюджету Автономної Республіки Крим. Після розмежування 100% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, або прав на них будуть надходити до місцевих бюджетів територіальних громад.
Головна проблема незадовільних темпів виконання робіт – нестача їх фінансування. Згідно закону витрати на розмежування здійснюється за рахунок (пропорційно) відповідних бюджетів. Тому зволікання (чи ігнорування) з виділенням місцевими бюджетами запланованих коштів, ще раз підкреслює нерозуміння керівниками важливості та ефективності виконання цих землевпорядних робіт.
Між тим, кожна гривня вкладена в їх виконання, дає як правило, від 10 до 15 гривень доходу.