«Наше завдання – забезпечити життя людей, які живуть у сільській місцевості. Вони повинні мати будинок, місце роботи і впевненість у завтрашньому дні. Інакше ми остаточно втратимо село. А від цього постраждає і держава. Тому підходити до прийняття законів про землю потрібно виважено і розумно », – сказав на черговому засіданні медіа-клубу «На власний погляд», який відбувся 18 жовтня у Національній спілці журналістів України, народний депутат, член парламентського комітету з аграрної політики Григорій Смітюх.
Яким бути ринку землі сільгосппризначення? Цей складне і неоднозначне питання обговорюється давно, сказав народний депутат. Два роки тому у Верховній Раді почалося обговорення законів про ринок землі. Їх було близько десяти, з цього приводу є багато думок, ведуться постійні дискусії. Один із законів, який приймається щороку – це пролонгація заборони продажу земель сільгосппризначення. У перехідних положеннях Земельного кодексу є норма, за якою ринок землі настає за двох умов: коли буде прийнято закон «Про земельний державний кадастр» і «Про ринок земель».
– Так от, перший закон ми прийняли, – сказав Григорій Смітюх, – і зараз він вступає в дію. Закон дуже складний, вимагає багато часу. Для початку всі землі треба впорядкувати – в електронному та паперовому вигляді. Крім того, для впорядкування землі потрібні кошти, не менше 500-600 млн. грн. Вони повинні бути передбачені в Державному бюджеті – тільки тоді закон запрацює. Після того, як земельний кадастр впорядкує всю територію відповідно до чинних актів, і ми будемо мати повну і ясну картину наявної землі, тоді можна говорити про ринок земель. Є землі сільгосппризначення і землі комунальної та державної власності не аграрного сектора. Ми прийняли закон про розмежування земель комунальної і державної власності, що поставило крапку в розмежуванні територій. Протягом 2013 місцеві органи влади повинні видати всі необхідні документи на право власності на ті чи інші землі.
Протягом 10 років ведуться дискусії про те, бути чи не бути ринку землі. Григорій Смітюх висловив свою точку зору з цього приводу. З неї випливає, що ринок землі повинен бути. Але він повинен бути обмежений. Суб’єктом ринку сільгоспземель, на думку народного депутата, повинні бути три суб’єкти нашої держави: громадянин України, державний земельний банк і місцеві громади. Ринок землі має бути для людей, які живуть у сільській місцевості, а не для олігархів, окремих осіб, у яких зосереджені величезні гроші. А тому треба обмежити кількість землі, яка надаватиметься в одні приватні руки. Земля – ​​це об’єкт особливого значення, його не можна порівнювати з будь-яким іншим товаром на ринку. Обмеження у продажу землі потрібно для того, щоб захистити село і громадянина України. Ринкові відносини щодо землі повинні бути за рахунок держави і під контролем держави, відповідати цільовій оцінці. Роль держави полягає в тому, щоб був прийнятий і дотримувався закон про ринок землі. У січні цього року уряд прийняв постанову про підвищення ціни на землю з 11 тис. грн. до 20 тис. грн. за 1 га. Відповідно, громадяни мають можливість отримати більш високу плату за свою землю. Але і це ще не ринкова ціна, землю треба переоцінювати. Це дуже дорогий товар. А тому до прийняття закону потрібно підходити дуже виважено, враховуючи всі можливі варіанти.
У наукових колах і Верховній Раді ведеться дискусія навколо формулювання. Як називатиметься закон про землі сільгосппризначення, не має значення. Головне, щоб аграрний сектор розвивався, щоб було більше зайнятості сільського населення, щоб були доступні кредити і щоб частина землі залишалася за державою, вважає народний депутат. Враховуючи доходи сільських громадян, можна припустити, що далеко не всі вони в змозі купити землю. Але її може купити держава. Тільки таким чином можна зберегти землю і село. Обмеження на продаж кількості землі в одні руки дає можливість бути конкурентоспроможними більшості людей з одного села, дозволяє більш ефективно її використовувати, наповнювати сільгоспродуктами наш ринок, розвивати багато програми, в тому числі створення кооперативів. Не можна допустити, щоб одна людина в межах одного населеного пункту володіла землею, а всі інші були батраками.
Власниками землі, на думку члена аграрного комітету, повинні бути тільки громадяни України і тільки фізичні особи. Орендувати може хто завгодно (під контролем держави). Тільки через обмеження і контроль держави за 20-50 років у селі може вирости покоління справжніх господарів землі.
– Ми повинні бути відповідальними за країну, за майбутні покоління, продовольчу безпеку громадян, – сказав Григорій Смітюх. – Вдумайтеся в цифри: на початку 2000 року в світі налічувалося близько 2 млрд. чоловік. До 2050 року, за прогнозами, на земній кулі населення зросте до 10 млрд. Вже зараз говорять про дефіцит продуктів харчування, попит на аграрну продукцію зростає в середньому на 7-10 відсотків на рік. З багатьма промисловими товарами Україна вже не може вийти на світовий ринок, занадто відстала. А ось наш хліб, масло, молоко, мед, цукор, овочі – скоро повинні мати великий попит. Уявляєте, що таке земля в майбутньому для України? У нас третина населення проживає в сільській місцевості, там найвище безробіття серед молоді. Часто виникає спокуса – продати землю, щоб вижити зараз. Це найпростіше. Категорично не можна цим продуктом так легковажно розпоряджатися. Треба думати, створювати правильні закони. Щоб вони діяли і приносили користь країні і людям. І за це відповідальність багато в чому несуть народні депутати.