Земельна реформа триває в Україні з часу здобуття нею незалежності. Ще в 1992 році в Земельний кодекс України були внесені зміни, які визначили право приватної власності на землю. Минуло багато років, а ринковий оборот земель сільськогосподарського призначення все ще заблокований. Водночас існуючі заборони і обмеження лише сприяють розвитку корупції, дерибану земель і зростанню соціальної напруги. Незважаючи на чисельні перепони, ринок сільськогосподарських земель в Україні фактично працює, Але працює він у «тіні», що завдає значної шкоди державі, як економічної, так і соціальної. У будь – якому регіоні чи районі будь – який голова сільради розкаже, як купити землю сільськогосподарського призначення, хоча закон забороняє ці операції. А у великих містах уже майже не залишилося жодної вільної ділянки, яка б не була продана або не знаходилася в заставі. Ускладнена і процедура передачі земель державної і комунальної власності в оренду.
Відміну заборони на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, стримують: недостатня поінформованість громадян про переваги та наслідки купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення: неналежне фінансове та кадрове забезпечення земельної реформи: відсутність дієвої системи гарантування прав на земельні ділянки у складі державного земельного кадастру: відсутність дієвого контролю з боку держави, органів місцевого самоврядування та громад кості за дотриманням земельного законодавства та конституційних вимог щодо набуття громадянами і юридичними особами у власність земельних ділянок.
Водночас впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення створює і певні ризики. А саме: скуповування значних площ земель сільськогосподарського призначення фінансово-промисловими групами призведе до обезземелювання селян та утворення латифундій. Попередити цей ризик можливо за умови коректних чітких формулювань законів, інших нормативно-правових документів, що регулюють ринок земель, та жорстокого контролю з боку держави.
Також серйозним ризиком є спекуляція на ринку земель сільськогосподарського призначення. Цей виклик можна мінімізувати, встановивши підвищенні ставки державного мита при перепродажу земельних ділянок упродовж певного часу після їх придбання.
Саме тому створення умов для розблокування ринку земель сільськогосподарського призначення – одне з найактуальніших завдань. Зупинити тіньовий розпродаж зможе тільки відкритий ринок землі.
Приватні інвестори, як вітчизняні, так й іноземні, готові вкладати мільярди доларів в українську землю. Однак відсутність прозорого механізму розподілу земель і гарантій прав власності змушує їх відмовлятися від подібних ідей. До того ж, наприклад, виставлення на ринок земель сільгосппризначення є не тільки економно виправданим кроком. Це пов*язано й з демографічною ситуацією на селі. Адже більшість паїв належить пенсіонерам і людям перед пенсійного віку. З них близько 70% передали чи збираються передавати свої паї у спадок родичам, що живуть у містах чи за кордоном. Уже сьогодні багатьох нових спадкоємців знайти не можливо, а їхня земля обробляється без договорів оренди або взагалі не обробляється. У випадку функціонування ринку землі українські громадяни охочіше оформляли б свої права на неї і змогли б продавати такі ділянки, якщо вони не планують їх обробляти самостійно.
У нинішньої влади сьогодні є всі можливості, щоб у короткі строки навести порядок у земельній сфері. Затягувати з реформуванням ринку і зняттям мораторію на продаж сільгоспземель не варто. Інакше багато українців так і не зможуть отримати вигоду від своїх земельних паїв.

Відділ Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області