Багатовікова практика свідчить, що головними джерелами життєздатності та процвітання будь-якої держави є природні ресурси, які їй належать. На базі їх використання і насамперед, земельних ресурсів, розвивається одна із найважливіших і життєво необхідних галузей матеріального виробництва, яка виробляє продукти харчування для населення, сировину — для промисловості й товари — для експорту. Земельні ресурси характеризуються розміром території та її якістю: рельєфом, ґрунтовим покривом і комплексом інших природних умов.
Ґрунтовий покрив Землі є найважливішим компонентом екосистеми суші, а його збереження і підвищення родючості є найважливішою умовою збільшення біологічної продуктивності природних ландшафтів, землеробства та лісівництва.
Характерною особливістю ґрунтів є їх родючість, тобто спроможність забезпечувати врожайність сільськогосподарських культур, рівень якої залежить як від природних властивостей самих ґрунтів, так і від розвитку культури землеробства та екологічних умов. Процес утворення ґрунтів відбувається під дією умов навколишнього середовища — клімату, рельєфу місцевості, материнських (ґрунтоутворюючих) порід, рослинності, підґрунтових вод, господарської діяльності людини. Всі ці фактори знаходяться у тісній взаємодії.
Державним агентством земельних ресурсів України, галузевими державними органами на основі діючих нормативних документів ведеться облік якості земель України, а саме: характеристика сільськогосподарських угідь за механічним складом ґрунтів та ознаками, що впливають на їх родючість. Дані якісного обліку земель є складовою частиною Державного земельного кадастру України. Якісний стан земель залежить від механічного складу ґрунту (глинясті, суглинясті, супіщані), еродованості (слабо, середньо, сильно еродовані), кислотності, скелетності тощо.
За останнє десятиріччя екстенсивне використання родючих ґрунтів і чорноземів, зокрема, призвело до різкого погіршення їх якісного стану. В першу чергу це стосується ґрунтового покриву, який значною мірою втратив характерні властивості саморегуляції. Потенційна родючість чорноземів (як й інших ґрунтів, що в обробітку) уже не може бути переважаючим критерієм їх продуктивності. Вчені Інституту ґрунтознавства та агрохімії НААН відзначають, що втрати гумусу в чорноземах за останній 100-річний період досягли 30-40% і більше. Зараз стан чорноземів, що знаходяться в обробітку, ставить під загрозу саме їх положення як «царя» ґрунтів, за визначенням В. В. Докучаєва.
На території Миколаївської області значних розмірів набрала ерозія ґрунтів – водна і вітрова. Особливо великої шкоди завдає водна ерозія, обумовлена наявністю балок, з яких змивається ґрунт. Внаслідок процесів ерозії утворились, у різній мірі, змиті ґрунти.
Згідно з Регіональною програмою захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель в Миколаївській області змиті ґрунти в сільськогосподарських угіддях займають площу 1014,3 тис.га, що складає 50,1%, в тому числі слабо змиті – 30,6%, середньо змиті – 15,4%, сильно змиті – 4% і розмиті – 0,1%. Найбільше еродованих ґрунтів розташовано в Братському, Арбузинському, Доманівському, Вознесенському та Врадіївському районах (68‑83,6%), найменше еродованих – в Жовтневому та Снігурівському районах (13,9-19%), середньо- і сильно змитих ґрунтів серед сільськогосподарських угідь найбільше розповсюджено у Врадіївському і Доманівському районах, що відповідно становить 42,7% та 39,6%.
Середньорічний фактичний змив ґрунту по області дорівнює 13,26 т/га. Найбільший змив відмічається в Доманівському, Арбузинському, Братському, Вознесенському, Первомайському та Врадіївському районах на інтенсивних сівозмінах від 22,8 т/га до 33,3 т/га.
Модуль видування ґрунту складає 12,9 т/га. Найбільше значення модулю спостерігається в Снігурівському, Новобузькому, Жовтневому та Казанківському районах – від 24,2 т/га до 28,6 т/га.
В 80-х роках в області розроблено і перенесено в натуру 82 проекти з контурно-меліоративною організацією території на площі 471,6 тис. га. З метою запобігання процесів ерозії ґрунту, було запропоновано ґрунтозахисні сівозміни на площі 107990 га, з яких винесено було в натуру на площі 103175 га. Крім того, на площі 1796 га було передбачено ділянки постійного залуження, з яких 1694 га фактично було перенесено в натуру.
Великого значення надавалось розвитку інженерної інфраструктури (протиерозійних та водорегулюючих споруд). Так, в області було побудовано 477,3 км валів-канав, 33,2 км – валів-доріг. 87 км – валів-терас, 59 одиниць водоскидних споруд, 67 протиерозійних ставків, захисних дамб вздовж річок протяжністю 21,4 км, проведено терасування схилів на площі 1736 га.
Отже, із вищесказаного випливає, що в області була спроба вирішити питання раціонального використання і охорони земель, збереження родючості ґрунтів.
Проте започаткована земельна реформа в Україні загальмувала процес реалізації проектів з контурно-меліоративною організацією території. Розроблені раніше проекти з контурно-меліоративною організацією території втратили своє функціональне призначення, оскільки землю було передано у приватну власність громадянам області, в результаті чого вона поділилась на окремі ділянки (масиви), які закріпились за суб’єктами господарювання на землі.
Більшість власників чи користувачів землі нині господарювання ведуть на свій розсуд – без проектів організації території, всупереч вимогам раціонального землекористування.
На думку фахівців, одночасно з уже розробленими законами «Про охорону земель» і «Про державний контроль за використанням та охороною земель» потребує розробки закон про виведення деградованих і малопродуктивних земель з орних земель і їх консервація. Для реалізації земле-і ґрунтоохоронних законів, зокрема, Земельного кодексу України, необхідно задіяти комплекс нормативів і виконавчих механізмів: нормативи оптимального співвідношення земельних угідь; нормативи якісного стану ґрунтів; нормативи гранично припустимого забруднення ґрунтів; нормативи деградації земель і ґрунтів.
Крім окреслених напрямів розв’язання законодавчих проблем ґрунтів, потрібні заходи для підсилення ґрунтоохоронного спрямування законів, що регулюють правовий режим орендованих земель. Цей вид землекористування за час дії земельної реформи набув значного поширення, а тому закон про оренду потребує доповнення передусім ґрунтоохоронних зобов’язань з боку орендаря і дієвих механізмів їх перевірки.
Те саме стосується і врахування родючості ґрунтів у правовому регулюванні земельних трансформацій, пов’язаних зі зміною власника, використанням земель як застави, у кредитно-фінансовій політиці, визначенні пільгового податкового режиму й особливо в практиці використання Податкового кодексу України» (розділ XIII. Плата за землю). Його слід розглядати як головне джерело формування фінансових ресурсів для здійснення заходів з охорони ґрунтів: звернути увагу на деякі положення закону, що застаріли й потребують зміни, наприклад, занижені ставки земельного податку; 0,1% — для ріллі, сіножать та пасовищ; 0,03% — для багаторічних насаджень від грошової оцінки.
Для відтворення збереження родючості ґрунтів, збереження довкілля у сприятливому для здоров’я людини стані необхідно проводити такі заходи:
– впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території;
– оптимізація структури посівних площ та дотримання науково обґрунтованих сівозмін;
– використання протиерозійних організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних заходів, гідротехнічних споруд;
– проведення агрохімічного обстеження ґрунтів з метою контролю показників їх родючості;
– рекультивація порушених та консервація малопродуктивних деградованих земель;
– досягнення бездефіцитного балансу поживних речовин у доступній для сільськогосподарських культур формі;
– здійснення консервації сільськогосподарських угідь з сильно змитими та дефльованими ґрунтами на схилах крутизною понад 5-7 градусів;
– оновлення матеріалів ґрунтового обстеження минулих років;
– вапнування кислих та гіпсування засолених ґрунтів.
Законом України від 4 червня 2009 року внесено зміни до Кодексу України про адміністративні порушення, Земельного Кодексу України, Законів України «Про землеустрій» та «Про охорону земель» в частині збереження родючості ґрунтів.
Розроблення проектів землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь забезпечить охорону земель та збереження родючості ґрунтів.
На сьогоднішній день в області розробляються 5 проектів землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на земельних ділянках, орендованих ТОВ СП “Нібулон” в межах території Баштанського, Врадіївського, Вознесенського, Доманівського та Снігурівського районів Миколаївської області. Виконавцем цих робіт є державне підприємство “Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”.
На жаль на сьогодні великотоварні виробники, які мають у користуванні земельні ділянки сільськогосподарського призначення не замовляють розроблення вище зазначених проектів.