Таку думку депутат облради висловив в інтерв’ю, присвяченому основним показникам соціально-економічного та фінансово-господарського забезпечення обласних програм розвитку сільської місцевості. Ю. Кормишкін не міг не приділити увагу земельним відносинам.
– Дуже гострою залишається проблема легалізації земельних відносин та зайнятості населення у сільській місцевості…
– Протягом 2011 року члени нашої комісії неодноразово виїжджали у райони області, проводили рейди та засідання, участь в яких також брали представники податкової інспекції та управлінь агропромислового розвитку. Кінцева мета – наповнення сільських бюджетів та соціальний захист людей. Якщо всі землекористувачі платитимуть у повній мірі податки – відповідно до чинного законодавства, то тоді, напевно, відпаде необхідність в укладенні договорів соціального партнерства з сільськими радами. До речі, на з’їзді сільгоспвиробників було висловлено слушну пропозицію: кожен гектар ріллі має нести фіксоване податкове навантаження, причому незалежно від того, чи йдеться про велике підприємство, або це фермер чи одноосібник. Адже вряди-годи під тим же одноосібником «ховається» прихований орендар, який, набравши по 30-40 паїв від родичів, не оформляє договори оренди та уникає сплати податків.
– Юрію Анатолійовичу, нині триває обговорення законопроекту «Про ринок земель». А яка Ваша особиста думка щодо цього резонансного законопроекту?
– Я більш ніж переконаний: ринок землі в Україні потрібен. Адже й без нього в країні продовжується прихована купівля-продаж земель сільськогосподарського спрямування, при цьому у людей скуповують їхні наділи набагато нижче від ринкової ціни. Єдине, на чому наполягаю я і більшість моїх колег-аграріїв: за сільгоспвиробниками повинно бути закріплено право викупити землю, на якій вони працюють. Крім того, в законі не має бути обмеження в купівлі лише 100 гектарів ріллі, бо інакше великі аграрні підприємства взагалі самоліквідуються.
Цей закон потрібен, він давно вже працює та довів дієвість у тій же Російській Федерації. Але весь процес має йти під контролем держави.
Користуючись нагодою, скажу таке. В області всі райони долучилися до весняної посівної кампанії. Дуже тішить те, що аграрії Миколаївщини розуміють: нашу землю не варто виснажувати, сіючи протягом декількох років той же соняшник або ріпак. Відтак науково обґрунтовані норми щодо структури посівних площ дотримуються. Тож дай Боже, щоб і весна, і літо цього року були сприятливими для наших сільгоспвиробників.