Земельним кодексом України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам (ст. 22 ЗКУ).
Єдиним виключенням з цього правила є набуття у власність іноземними громадянами та юридичними особами земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом їх успадкування. Однак, відповідно до частини другої статтей 81 та 82 ЗКУ, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства та іноземними юридичними особами, протягом року підлягають відчуженню.
Отже, іноземний громадянин, особа без громадянства або ж іноземна юридична особа, успадковуючи земельну ділянку сільськогосподарського призначення, отримує свідоцтво про право на спадщину, до якого долучається державний акт на право власності на земельну ділянку спадкодавця з відміткою нотаріуса про перехід права власності. Таку ж відмітку про перехід права власності на земельну ділянку має поставити територіальний орган земельних ресурсів, якому спадкоємець має самостійно надати державний акт.
Лише після внесення інформації до Поземельної книги та автоматизованої бази даних державного земельного кадастру територіальний орган земельних ресурсів проставляє відмітку про перехід права власності до спадкоємця і саме з дати реєстрації такого права починається відлік одного року, за який необхідно іноземцю, особі без громадянства або ж іноземній юридичній особі, які успадкували земельні ділянки сільськогосподарського призначення, продати, подарувати або ж іншим чином відчуження такої земельної ділянки.
Якщо особа не відчужує успадковану земельну ділянку, місцева рада або ж районна державна адміністрація, залежно від місцезнаходження такої земельної ділянки – в межах населеного пункту або за його межами, звертається до суду з заявою про припинення права власності відповідно до статті 140 Земельного кодексу України.
Однак, виникає питання: як раді чи адміністрації вчасно зорієнтуватися та подати відповідну заяву до суду? Адже ні рада, ні адміністрація не бере участь в процесі набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення іноземцями, особами без громадянства або ж іноземними юридичними особами?
На жаль, чіткого порядку взаємодії органів реєстрації прав, органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади саме з вищезазначеного приводу чинне законодавство не містить. Однак , на запит органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, органів реєстрації має надавати безкоштовно відомості, у тому числі й із зазначеного питання.
Отже, на сьогодні реєструючи право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення іноземця, особи без громадянства або ж іноземної юридичної особи, які успадкували таку земельну ділянку, територіальний орган земельних ресурсів добровільно або ж за запитом місцевої ради чи адміністрації надає інформацію щодо таких осіб та терміну дії їх права (один рік з дня реєстрації).
Для впевненості, що така земельна ділянка ще не відчужена, місцева рада або райдержадміністрація до закінчення річного терміну мають письмово звернутися до іноземця, з нагадуванням про необхідність здійснити відчуження та про наслідки невиконання вимоги закону.
Після отримання відповіді іноземця, або ж за її відсутності, по закінченні річного терміну з дня реєстрації права власності на успадковану земельну ділянку, місцева рада чи районна державна адміністрація має актуалізувати інформацію, звернувшись до територіального органу земельних ресурсів, та отримати інформаційну довідку з Поземельної книги.
Так, відповідно до пункту 31, 32 та 33 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою КМУ від 9 вересня 2009 року №1021.
Після підтвердження інформації щодо відчуження у встановлений річний термін іноземним громадянином успадкованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення місцева рада чи районна державна адміністрація має право звернутися до суду про припинення права власності такої особи на успадковану нею земельну ділянку сільськогосподарського призначення та визнання права власності на таку ділянку за територіальною громадою або ж за державою в особі райдержадміністрації.